Формування хронологічних компетентностей

Тканова Т.П. НВК «Кіровоградський колегіум»

«Використання таблиць на уроках історії з метою формування хронологічних компетентностей учнів»

Теоретичні основи використання опорних схем і таблиць при викладанні історії

         Процес трансформації суспільно-політичних відносин, що відбувається в українському суспільстві, не оминув освіти, давши потужні імпульси для вдосконалення її змісту, розвитку інноваційної діяльності, форм та методів навчання.

         Базовим законом, що регулює головні освітянські проблеми, є Закон України «Про освіту», який визначив освіту як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку  суспільства і держави. Метою освіти встановлено різнобічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення економіки країни кваліфікованими фахівцями.

Сучасному суспільству потрібна інформована та компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за власні вчинки. Державна система освіти, яка відповідає за соціалізацію особистості, є важливим інститутом, який спроможний еволюційним шляхом забезпечити зміну ментальності, створити умови для виховання людини громадянського суспільства. Саме тому одним із головних освітньо-виховних завдань шкільної суспільствознавчої освіти є формування ключових компетентностей особистості.

Основне завдання вчителя на уроках історії – вироблення в учнів вміння:

-         розвивати розуміння того, як минуле раніше було представлено та інтерпретовано;

-         збирати та аналізувати матеріали, що надходять з різних джерел і практично використовувати ці матеріали в кожному історичному контексті ( пам’ятаючи ключові ознаки і характеристики періоду розвитку суспільства або ситуації, що розглядається);

-         вибирати поміж різними версіями або тлумаченнями минулого кілька точок зору і давати їм оцінку;

-         відрізняти факт від вимислу, викривати упередженість, необ’єктивність, стереотипи, шаблонність;

-         робити незалежні та виважені оцінки і досягати справедливих і збалансованих рішень на підставі аналізу доступних фактів та вивчення широкого кола можливостей;

-         розуміти, що ті чи інші історичні висновки можна знову оцінювати у світлі нових або заново переглянутих фактів.

Основна увага при викладанні історії приділяється тому, щоб вивчення учнями історії перетворити на процес дослідження. Важливо, щоб учні усвідомили, що остання забезпечує:

-         зростання поінформованості щодо різних історичних фактів, які визначають епоху;

-         постійний розвиток вміння працювати з фактами, щоб скласти збалансовану і точну картину минулого;

-         розвиток більш глибокого розуміння ключових проблем історії, хронології, причини та наслідку, зміни, безперервності, прогресу, регресу, відчуття епохи і перспективи.

Головним для розуміння історії є вміння бачити послідовність подій у часі. Кожний період, який вивчається, має бути представлений як один з аспектів історії, нескінченої безперервності та змін у часі. Часові рамки – це важливий засіб досягнення такого розуміння.

Постійні зміни в історії, як і її певні хронологічні рамки, повинні бути предметом систематичного обговорення на уроках. Учні повинні знати:

-         як і чому деякі характерні особливості минулого збереглися до теперішнього часу;

-         фактори, які зумовили, сповільнили чи затримали зміну; її коротко- чи довгострокові причини та наслідки;

-         про існування різноманітних варіантів зміни та різних її масштабів ( у різних місцях по-різному, тому що розвиток відбувається в різних місцях з різною швидкістю);

-         про деякі процеси, внаслідок яких обов’язково відбуваються зміни;

-         про те, що в історії іноді відбувається прогрес, а іноді – регрес.

Історія завжди опікується людьми,  що мають досвід орієнтації у часі, стосовно конкретної місцевості. «Основне завдання історика, - пише Джон Тош, - з’ясувати, чому люди діяли саме так, ставлячи себе на їх місце та дивлячись на світ очима цих людей і, якщо можливо, мислити за їх власними стандартами.»

Звернення до основ вірувань, цінностей людей кожного конкретного періоду часу допоможе учням усвідомити, що може існувати цілий ряд відмінних сучасних точок зору на будь-яку ситуацію і, що люди діяли в системах з різними цінностями і умовами життя. А тому, детальний аналіз думок і дій окремої особи чи групи осіб з врахуванням вірувань, цінностей і досвіду даного періоду часу ( що, безумовно, впливає на характер цих думок і дій ) здатні допомогти учням виявити можливі мотиви історичної ситуації. Разом усі ці аспекти створюють відчуття часу і вміння поставити себе на місце іншого народу, перенестися в інше місце та час, хоча учні можуть і не погоджуватись з рішеннями і діями, що схвалювали ті люди.

Сучасний стан навчання історії в школі безпосередньо залежить від дослідження перспективних напрямків методики викладання історії. Одним із таких напрямків є робота над комплексом проблем, пов’язаних з удосконаленням умовно-графічної наочності та методики її використання на уроках історії. Групування навчального матеріалу в лаконічні рамки схем, таблиць, графіків, діаграм дозволяє раціонально побудувати навчальний процес, полегшує сприйняття і засвоєння учнями складного матеріалу, навчає їх логічному мисленню. За допомогою умовно-графічної наочності абстрактне поняття перетворюється в умовно-образне, створюється штучний образ, підключається інший механізм впливу на свідомість дитини, що розвантажує словесно-мовний канал її обробки й завантажує візуально-просторовий, який у навчальному процесі задіяний недостатньо.

Однак на сьогодні існує суперечність між необхідністю активного впровадження в навчальний процес засобів умовно-графічної наочності й можливостями їх використання, яка зумовлена відсутністю чітких розробок щодо виділення складових групи засобів умовно-графічної наочності та методики роботи з ними на уроках  історії. Оскільки методика використання окремих видів такої наочності розроблена лише частково, виникла потреба конкретизувати набутий досвід на основі іншого навчального матеріалу, з’ясувати найбільш ефективні специфічні методи та прийоми викладання історії вказаними засобами.

Основу для дослідження даної проблеми заклали відомі вітчизняні вчені-методисти, роботи яких ґрунтувалися на досягненнях провідних педагогів та психологів. О.О.Вагін, П.В.Гора, П.С.Лейбенгруб, Д.Н.Нікіфоров, В.С.Мурзаєв, А.І.Стражев запровадили перші класифікації засобів умовно-графічної наочності для уроків історії, розробили низку методичних рекомендацій до їх використання. У своїх роботах Є.В.Агібалова та Г.М.Донський, Н.А.Бурмістров, В.Є.Вакурко, Ф.П.Коровкін та ін. вивчали окремі види та методи використання умовно-графічної наочності для певного віку дітей, переважно 6-7-х класів.

Хоча останнім часом  результатів цілеспрямованих ґрунтовних науково-методичних досліджень із даної проблеми в Україні не з’явилося, її окремі аспекти розглядаються К.О.Бахановим, В.С.Білоножном, І.М.Бірюльовим, Т.В.Ладиченко, О.В.Малій, В.О.Мисаном та деякими іншими авторами у фахових виданнях та навчальних посібниках.

Виходячи з власного досвіду та послуговуючись  окремими визначеннями інших дослідників цієї проблеми, пропоную таку класифікацію наочних засобів навчання:

а) стрічка часу;

б) логічні схеми;

в) картосхеми;

г) графіки;

д) діаграми;

е) таблиці.                   

Прийоми і засоби викладення хронології

         Уявлення про будь-яку історичну подію або явище в рамках точного часу – умова, без якої не може бути наукового розуміння історичного процесу. Хронологічні дати є своєрідними віхами, які ми розставляємо на історичному шляху і які допомагають нам бачити напрям історичного процесу, етапи його розвитку.

         Дуже часто матеріал тільки однієї теми з історії є перенасиченим датами. Тому перед вчителем постає завдання спростити засвоєння хронологічного матеріалу, сприяти кращому розумінню подій, що вивчаються.

         Задача хронології полягає не тільки в тому, щоб встановити з можливою точністю дати подій ( рік, місяць, число ), але й визначити тривалість історичних явищ і періодизацію історичного процесу на основі наукових критеріїв.

         В практиці викладання історії особливо вдалим можна вважати використання  на уроці схем і таблиць, що надають можливість учням бачити весь об’єм інформації, яку слід опанувати, вказують на логічну послідовність роботи, вчать учнів розподіляти час роботи, заохочують працювати не тільки з підручником, але й додатковою літературою. Особливо важливо використовувати навчальні схеми і таблиці, дотримуючись хронологічної послідовності вивчення навчального матеріалу, пов’язуючи кожен новий етап історичного розвитку з попереднім і прокладаючи, таким чином, місток в майбутній історичний період. Така робота дає додаткову можливість навчати учнів бачити і розуміти причинно-наслідкові зв’язки та формувати хронологічні компетенції школярів.

         Схеми навчального змісту різними способами відображають конкретний навчальний зміст програми. Такі схеми містять головну інформацію – опорні знання. Питання про необхідність складання навчальних схем і таблиць пов’язане з психологічними особливостями сприймання інформації учнями. Відомо, що наочне подання програмних питань в процесі навчання призводить до кращого опанування навчальної інформації у порівнянні з тим, коли ці питання пропонують у текстовому вигляді. При складанні навчальних схем і таблиць  об’єм знань згортається, зображується у вигляді блоків.

         Схеми і таблиці можна використовувати на різних етапах уроку. На початку уроку для актуалізації опорних знань, при викладанні нового матеріалу в якості плану, який спрямовує пояснення вчителя та надає йому логічності; для закріплення знань, на підсумкових уроках. Також схеми і таблиці можна використовувати для самостійної роботи учнів над темою. При цьому вчитель повинен чітко сформулювати завдання для учнів.

         Заповнення таблиць та складання схем стимулює навчальну активність учнів на уроках та під час самостійної роботи, а також сприяє кращому засвоєнню хронології, адже відомо, що іноді саме засвоєння хронологічного матеріалу є найважчим для більшості учнів.

         Навчальні таблиці та схеми різних типів економлять час на уроці, спрямовують роботу учнів. При роботі з ними  увага учнів акцентується на основних подіях, фактах, датах. Вміння учнів працювати з таблицями удосконалюється з набуттям практичних навичок такої роботи. А також надає можливість як вчителю, так і учню виявити рівень навчальних досягнень учнів та рівень формування навчальних компетенцій, зокрема хронологічних.

         Одним із перших А.І.Стражев звернув увагу на те, що в основу наукової періодизації покладено основні події, що визначають головні риси розвитку суспільства в різні періоди і дають можливість розглядати окремий період як рівень історичного розвитку.

 Вивчення хронології починається в 5 класі. Вивчаючи оглядовий курс з історії України, учні повинні добре засвоїти поняття «століття» і вміти рахувати з І по ХХ століття.

         На перших уроках з історії Стародавнього світу учні знайомляться з поняттями «наша ера», «до нашої ери». Вміння користуватися літочисленням до нашої ери закріплюється і розвивається шляхом спеціальних задач.

         Дати, що вказують на найважливіші історичні події та явища, учні засвоюють переважно шляхом усвідомленого запам’ятовування та наступного відновлення при закріпленні, перевірці та повторенні знань разом з фактами. Суттєву роль в їх запам’ятовуванні відіграють вправи.

         Чудові можливості для формування хронологічних компетенцій учнів дає підручник. Вправи з хронологією дають можливість зафіксувати найважливіші історичні події в їх логічній послідовності, а на цьому ґрунті – визначити основні історичні закономірності. Учні мають не лише записати і запам’ятати відповідну дату, а досить точно пов’язати її з конкретними фактами і явищами з історії України та Всесвітньої історії.

         Вчитель, спираючись на хронологічну послідовність історичних фактів, спочатку підводить учнів до розуміння причинно-наслідкових зв’язків, а через них – до закономірностей розвитку людського суспільства. У загальному вигляді це може бути здійснене за таким зразком:

Дата	Зміст подій	Історична оцінка

Наприклад, при вивченні частини параграфа, а саме «Походи князя Святослава» ( 7 клас ), можна запропонувати учням заповнити наступну таблицю:

        

Дата	Походи князя        Святослава	Історичне значення              походу

        

Хронологічна таблиця може заповнюватись учнями при вивченні одного чи кількох параграфів, об’єднаних тематично. Наприклад,  «Визвольна війна українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648 – 1657 рр.»:

Етапи визвольної війни під проводом Б.Хмельницького	Основні події ( воєнні, політичні )	Історичні наслідки

         Доцільно складати хронологічні таблиці при вивченні великих тем з історії України та Всесвітньої історії. Наприклад, під час повторювально-узагальнюючого уроку з теми «Друга світова війна 1939 -1945 рр.» бажано скласти синхроністичну таблицю.

Робота над складанням хронологічних таблиць має високі результати, коли здійснюється в класі, під керівництвом вчителя. Педагог разом з учнями аналізує зміст таблиці, вносить корективи до розділів, робить виправлення.

          Відпрацювання умінь і навичок роботи учнів з хронологічними таблицями може відбуватися за двома моделями:

1.     В процесі уроку учні поступово та послідовно заповнюють хронологічну таблицю відповідно до тем, що вивчаються.

2.     Робота з хронологічними таблицями відбувається на спеціальних уроках:  уроках узагальнення чи уроках-практикумах.

Необхідно відбирати для обов’язкового викладення і закріплення в пам’яті учнів  хронологічні дати, що локалізують в часі основні історичні факти, дають можливість пояснити їх взаємозв’язок, знайомлять учнів з науковою періодизацією історичного процесу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

         Пов’язувати історичні події і явища з найяскравішими фактами століття вчителю допомагає ілюстрована стрічка часу, у створенні якої беруть участь учні. Вчитель може на окремому уроці малювати стрічку часу на дошці, учні – в зошиті. Дуже цікавий варіант створення такої стрічки – практично-наглядний, коли учні поступово, по черзі виготовляють її самостійно на папері. На кожному уроці до цієї стрічки додається чергова її частина, з датами, малюнками, що відіграють роль опорних при повторенні матеріалу.

         Приступаючи на уроці до заповнення стрічки часу, вчитель на дошці вказує цифрами століття і залишає місце для образної аплікації, що умовно відображає найяскравіший факт цього століття. Попередньо підготовлений малюнок або аплікація прикріплюється справа від цифрової позначки століття в той момент, коли починається вивчення такого факту. Нижче цифри, що позначає століття, вчитель по ходу викладення матеріалу послідовно записує дати і, по можливості, короткий зміст основних подій і явищ, що вивчаються.

         Стрічка часу, що поступово заповнюється новим змістом, відіграє роль цінного наочного засобу як при вивченні нового навчального матеріалу, так і при багаторазовому повторенні протягом року.

         Силуетні малюнки на стрічці часу можна вважати опорними сигналами, що допомагають комплексно відновлювати в пам’яті учнів хронологічні дати і події за століттями. Крім того, учні, які приймали практичну участь у створенні стрічки, особливо добре засвоюють і зміст подій, що вивчались, і дати, що з ними пов’язані.

         Звичайно, далеко не всі дати можна пов’язати з певними образами. Із збільшенням кількості дат в учнів виникає « хронологічна плутанина». Відновлюючи в пам’яті завчені ряди цифр, а не епоху або історичну обстановку, з якою пов’язані дати, учні часто помиляються на століття. Через неправильне запам’ятовування хронологічних дат порушується історична правда, знання стають помилковими, в учнів не формується почуття історичної епохи.

         Для усунення таких недоліків вивчення хронології не потрібно зводити до механічного запам’ятовування окремих дат. Необхідно, щоб в результаті цієї роботи учні зрозуміли послідовність і причинність подій і явищ, їх періодизацію і об’єктивну закономірність. Робота по формуванню хронологічних компетентностей учнів повинна бути для них цікавою, образною, такою що запам’ятовується. Потрібно знаходити і застосовувати нові форми роботи, не забуваючи використовувати старі, модернізуючи їх у процесі роботи. Так, наприклад, я використовую такі форми роботи, як створення хронологічних комплексів, заповнення хронологічних таблиць та календарів подій, наступна робота з ними.

         Прийом створення хронологічних комплексів являє собою об’єднання двох і більше взаємопов’язаних основних історичних фактів для закріплення в пам’яті учнів як самих фактів, так і їх дат шляхом пояснення існуючих між ними зв’язків. Для створення хронологічних комплексів можна використовувати об’єктивно-історичні і логічні зв’язки, пояснення яких створює основу для усвідомленого запам’ятовування комплексу фактів, дат та їх зв’язку.

 В середніх і старших класах під керівництвом вчителя учні складають хронологічні комплекси, які пов’язують датовані факти в логічні ланцюжки. Комплекси допомагають учням відновлювати в пам’яті всі взаємопов’язані дати навіть тоді, коли їх частина виявляється забутою.

         Цінність таких комплексів полягає не тільки в цьому. Вони допомагають учням усвідомлювати історичні явища, що вивчаються, засвоювати їх причинно-наслідкові зв’язки і закономірності, сприяють науково вірному розумінню історії.

         Для кращого запам’ятовування і наглядного повторення історичних дат учні вслід за вчителем або за його завданням оформлюють хронологічні комплекси у вигляді календарів найважливіших подій, хронологічних та синхроністичних таблиць. Іноді до таких посібників вони роблять нескладні малюнки або приклеюють аплікації, що умовно відтворюють образи опорних фактів. Це підвищує ефективність усвідомленого запам’ятовування взаємопов’язаних дат.

         Календарі подій, хронологічні таблиці учні заповнюють на уроках поступово, в міру вивчення датованих фактів.  Вони систематично використовують їх і для повторення раніше вивченого. Це створює необхідні умови для розуміння періодизації історичного процесу.

         Створення загальних таблиць на практиці нерідко здійснюється паралельно з роботою над таблицями з окремих історичних проблем, століть, періодами суспільного розвитку, іноді це може бути таблиця, що характеризує і порівнює розвиток різних держав за один рік. Такі таблиці деталізують хронологічні знання учнів і сприяють більш суттєвому засвоєнню максимуму дат, зафіксованих у загальних таблицях.

         При вивченні всесвітньої історії особливо цінним є прийом заповнення синхроністичних таблиць, що фіксують найбільш важливі історичні події і явища, що відбувались в різних країнах приблизно в один і той же час. Наприклад, синхроністична таблиця окремих подій середньовічної історії Франції і Англії.

         У навчальному процесі важливо складати також синхроністичні таблиці, що підкреслюють взаємозв’язок подій та явищ, що відбувались приблизно в один і той же час у різних сферах суспільного життя однієї держави .

         Об’єднане вивчення фактів з історії різних держав може нівелювати на догоду загальному особливості історичного розвитку кожної держави  (наприклад 11 кл. – революції 1989р., або 9кл. – революції 1848-1849рр.)Щоб цього не сталося, узагальнюючи, необхідно проводити розмежування, в тому числі хронологічне, фактів з історії різних держав. Вирішити цю проблему в значній мірі допомагає створення у процесі викладення матеріалу і використання при узагальнюючому повторенні текстових порівняльно- узагальнюючих ( без дат) і синхроністичних таблиць, що фіксують основний зміст головних подій і явищ, що відбувались приблизно в один і той же час в різних країнах.

         Ефективними прийомами вивчення цифрових даних є запис у зошитах та усвідомлене засвоєння графіків і діаграм, що ескізно зображуються вчителем на дошці під час пояснення нового матеріалу. Учні відображають графіки і діаграми у зошитах також схематично, швидко, не витрачаючи на це багато часу.

         Графіки і діаграми, зафіксовані в зошитах, використовуються учнями у ході наступного повторення, систематизації і узагальнення історичних знань. При цьому вони виконують роль опорних сигналів, що дозволяють відновлювати в пам’яті раніше засвоєних фактичних і теоретичних знань.

         Отже, визначимо ряд факторів, які повинен враховувати вчитель при відборі до уроку історії в старших класах різних зразків умовно-графічної наочності:

-         дотримання рухомого принципу демонстрації наочності ( на спеціальних стендах, класній дошці, проекційному екрані полегшать сприйняття учнями нового матеріалу та забезпечать міцність знань);

-         ілюстрування засобів умовно-графічної наочності. Поєднання написів з ілюстраціями в засобах умовно-графічної наочності, заміна деяких секторів у схемах ілюстраціями полегшують сприйняття учнями даних засобів, адже дозволяють абстрактному матеріалу набути деяких рис конкретного. Крім того, такі заходи дозволять активізувати увагу учнів, полегшать процес уяви. Для ілюстрування рухомих засобів умовно-графічної наочності варто використовувати аплікації;

-         для певного оживлення умовно-графічної наочності, її можна розміщувати на фоні ілюстрацій, карт, разом із піктограмами, об’єднуючи з іншими посібниками в методичні комплекси.

         Аналіз методів роботи з умовно-графічною наочністю дозволяє зробити такі висновки:

1.     Методи роботи з умовно-графічною наочністю можуть бути залучені практично на всіх основних етапах уроку; на уроках всіх типів; на всіх етапах самостійної навчальної діяльності учнів.

2.     Відбір та практичне використання наочних методів повинно відбуватися згідно із завданнями навчання та особливостями змісту навчального історичного матеріалу.

3.     Системне та планомірне навчання учнів ефективним прийомам пізнавальної діяльності за допомогою засобів умовно-графічної наочності сприятиме розвитку пізнавальних умінь  та здібностей учнів до рівня самостійного пошуку й творчого застосування історичних знань і методичних прийомів у процесі навчання та суспільній практиці.

4.     При порівняно невеликій затраті навчального часу не лише сильні, а й слабкі учні оволодівають фактичним матеріалом: запам’ятовують зміст і співвідношення історичних фактів, засвоюють хронологічні й статистичні дані. Цей матеріал у сукупності дає учням основу для глибокого розуміння суті історичного процесу.

5.     Разом із засвоєнням історичних фактів учні засвоюють методи навчання, отримуючи таким чином певну пізнавальну самостійність.

6.     Завдяки систематичному використанню методики викладання за допомогою засобів умовно-графічної наочності в школярів формуються узагальнюючі вміння, які дозволяють їм самостійно розробляти нові пошукові методики.

7.     Поступове ускладнення методів та засобів навчання ставить перед учнями дедалі складніші пізнавальні завдання, що сприяє розвиткові уяви та пам’яті.

8.     Ефект перемоги при вирішенні дидактичних завдань сприяє розвиткові в учнів мотивації до навчання.

9.      

Розвиток хронологічних компетенцій учнів

                                      ( методичні рекомендації )

         Структурними елементами хронологічних компетенцій учнів є перш за все такі вміння:

·        виділяти точку відліку часу;

·        виділяти етапи історичних подій та процесів;

·        порівнювати події за часом, коли вони відбувалися, та їх тривалість;

·        визначати наступність подій у часі;

·        відносити дати та події до відповідних історичних періодів та епох;

·        тлумачити хронологічні поняття;

·        виявляти ієрархічність подій та тривалість процесів.

         Суттєвої різниці між початковим рівнем навчальних досягнень учнів, коли учень орієнтується у часі на рівні «раніше-пізніше», та високим, коли учень вільно орієнтується у часі, немає. Як навчальний матеріал, так і завдання, які пропонують виконати учням, зорієнтовані переважно на репродуктивну діяльність учнів, що не сприяє розвитку їх творчих здібностей. Подібна нерозподіленість вимог спостерігається і між достатнім та високим рівнями навчальних досягнень учнів. Щоб досягти достатнього рівня навчальних досягнень, учневі потрібно вміти синхронізувати події та явища, що відбувалися на одній території, а на високому рівні синхронізувати події історії України з подіями всесвітньої історії.

         Пошуки виходу  з ситуації, що склалася з розвитком хронологічних компетенцій, слід розпочати із загального визначення компетенції як необхідного класу знань, вмінь, навичок, ставлення та досвіду, що дають змогу ефективно виконувати діяльність або певну функцію. При цьому слід зробити наголос саме на процесуальній діяльності учня, формуючи його компетенції.

         Отже, під хронологічними компетенція ми маємо на увазі уявлення і знання, що на науковому рівні забезпечують розуміння історичного часу, уміння його вимірювання та можливість творчого застосування їх у своїй життєдіяльності.

          Державний стандарт базової і повної середньої освіти в галузі «Суспільствознавство» дозволяє побудувати струнку систему вимог до розвитку процесуальної діяльності учнів, спрямованих на розвиток хронологічних компетентностей, яка б відповідала рівням навчальних досягнень учнів. Слід зазначити, що початковий рівень – це скоріше рівень уявлень, оскільки рівень знань за своїм змістом та формою відноситься до вищого раціонального ступеня процесу пізнання. Уявлення ж – це почуттєвий образ певного предмета, в даному разі історичного часу. Перший рівень навчальних досягнень учнів може бути результатом звичайного заучування напам’ять історичних подій. Другий рівень – це продукт знання дат і частково їх поверхового осмислення. До другого рівня потрібно також віднести завдання на синхронізацію подій історії України та всесвітньої, оскільки таке завдання учень виконує, впираючись швидше на знання дат, ніж на їх глибоке осмислення та розуміння. Наступний рівень – рівень умінь, що передбачає розуміння і встановлення причинно-наслідкових зв’язків між окремими подіями. Високий рівень передбачає вміння інтерпретувати хронологічні зв’язки.  Крім того, слід також наголосити на тому, що творче використання та застосування знань та вмінь повинне обов’язково спиратися на власне глибоке осмислення такої складної категорії, як історичний час. Час як категорія визначає логічну послідовність, тривалість і синхронність подій та явищ історичного процесу.

         На рівні творчого застосування знань слід передбачати розвиток:

-         вміння знайти місце події чи ряду подій у широкому хронологічному контексті;

-         вміння визначати ключові фактори, що пов’язують події між собою.

         Співвідносячи рівень навчальних досягнень учнів, зміст процесуальної компетенції учня та конкретні дії, що розвивають хронологічні компетенції, ми отримуємо досить чітку схему:

Рівень навчальних досягнень учнів	Зміст процесуальної компетенції учня	Конкретні процесуальні дії, що пропонуються виконати учню
Початковий	Уявлення	Назвіть подію, що відбулася раніше. Виберіть дату, яка відповідає події. Виберіть подію, яка відповідає даті.
Середній	Знання	Співвіднесіть дати з подіями. Вкажіть дати наступних подій. Встановіть, які дати поєднують події всесвітньої історії та  історії України.
Достатній	Уміння	Побудуйте логічний ланцюжок з наступних подій. Визначте, які з наведених подій чи дат пов’язані між собою. Виділіть етапи історичного процесу.
Високий	Творче застосування	Поясніть, які ключові фактори пов’язують події між собою. Складіть власну періодизацію історичного процесу та встановіть, до складу якого він входить як складова частина. Знайдіть місце події в загальному хронологічному контексті.

До таблиці не внесено такі вміння і навички, як вміння співвідносити рік зі століттям, століття з тисячоліттям, показувати дати на «лінії часу», визначати дати за допомогою довідників та історичних джерел, визначати тривалість подій тощо. Ці хронологічні вміння і навички є, по суті, базовими, розвиток яких повинен здійснюватись під час перших років вивчення учнями історії в школі.

         Створенню цілісного уявлення про історичну епоху, в якій події відбувалися синхронно і не були безпосередньо пов’язані між собою причинно-наслідковими зв’язками, може допомогти складена учнями хронологічна таблиця, яка б дозволяла помітити паралельність політичних та культурних подій окремого історичного періоду. Наприклад, вивчаючи тему «Культура України другої половини XVII ст.. – першої половини XVIII ст..», учням можна запропонувати скласти хронологічно-порівняльну таблицю .

Такі хронологічні таблиці підводитимуть учнів до розуміння багатогранності історії, примушують їх осмислювати і працювати над нею.

Стійкий інтерес до хронологічних завдань виникне лише в тому випадку, коли буде різноманітною форма їх подання. Запам’ятовування матеріалу значно поліпшується, якщо людина може створити зорові образи, що відповідають цьому матеріалу. Подібна обробка матеріалу сприяє його осмисленню та структуруванню. І чим змістовніша інформація, тим легше її запам’ятати і зберегти. Отже, запам’ятовування буде кращим, якщо ми кодуємо матеріал і зорово, і вербально, а також надаємо певної структури та смислу. Слід зазначити, що велику роль у процесі запам’ятовування відіграє так зване мимовільне запам’ятовування. В останньому випадку в пам'ять потрапляє те, що супроводжувало виконання інших завдань, було включено в них і, таким чином, не було безпосередньо повезене із запам’ятовуванням. Ефективність мимовільного запам’ятовування залежить від розумової активності учня, від того, наскільки він самостійно працює з матеріалом. Під час мимовільного запам’ятовування перевагу має та частина матеріалу, на яку спрямована основна увага під час виконання певних завдань. Чим глибший і складніший аналіз матеріалу, тим краще він зберігається в пам’яті.  Значний ефект мають хронологічні завдання, що привчають учнів поєднувати історичний простір з історичним часом.

         Під час вивчення теми «Османська імперія» учням 8-го класу можна запропонувати заповнити хронологічну таблицю «Завоювання османів у XVI ст..», використовуючи при цьому карту. Результатом роботи учнів над таким завданням буде таблиця, зміст якої не тільки не повторюватиме матеріал підручника, а й створить образне уявлення про хід та результати завоювань османів.

         Складання хронологічних таблиць не повинно бути самоціллю, оскільки зміст кожної таблиці має стати матеріалом для осмислення певних тенденцій у розвитку історичних процесів і служити встановленням причинно-наслідкових зв’язків.

         Заслуговує на увагу також метод складання хронологічних таблиць, побудований на принципі  зворотної хронології подій, оскільки дозволяє більш чітко визначити причинно-наслідкові зв’язки між подіями. Подія, з якої вчитель може запропонувати побудувати зворотний хронологічний ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків, може бути як державного, так і  особистого масштабу. В останньому випадку ланцюжок не обов’язково буде довгим, але завдання обов’язково буде цікавим для учнів. Приклад такого завдання: «Які події передували зреченню П.Дорошенка гетьманства?».  

         Якщо в попередньому випадку учні  встановлювали причинно-наслідкові зв’язки між подіями, що відбулися за часів правління однієї особи, то на іншому уроці це завдання можна трохи змінити і запропонувати учням встановити, які події передували ліквідації гетьманства в 1764 р.  Перед учнями постане складніше завдання – дослідити й осмислити певний історичний процес – процес поступового знищення державності України у складі Російської імперії.

         Отже, необхідно розуміти, що хронологічні компетенції, змістом яких виступають певні знання, вміння, навички та творча діяльність учнів, повинні формуватися через дію, тобто в результаті самостійної діяльності учнів, з опорою на власний досвід. Крім того, хронологічні компетенції нерозривно поєднані з іншими групами предметних компетенцій – просторовими, ціннісними тощо.  А підходи, ідеї, принципи та вимоги до розвитку хронологічних компетенцій та критеріїв їх оцінювання повинні бути максимально конкретизовані до рівня однозначного розуміння.